Згідно з нещодавнім звітом Африканського центру стратегічних досліджень, китайські компанії беруть участь у роботі третини всіх комерційних портів Африки. Дослідження показує, що різні китайські державні підприємства діють як "будівельники, фінансисти або оператори" у 78 портах на території 32 африканських країн, причому майже половина цих об'єктів розташована в Західній Африці, пише Eurasia Review.
Науковий співробітник центру Пол Нантулья у своєму звіті "Картографування стратегічного портового розвитку Китаю в Африці" застерігає, що така масштабна присутність Китаю в портовій інфраструктурі континенту викликає серйозне занепокоєння. Зокрема, експерт вказує на проблеми надмірної заборгованості африканських держав, обмеження їхнього суверенітету над національними активами та ризик втягнення у геополітичні конфлікти.
Показовим прикладом є нігерійський глибоководний порт Леккі, один із найбільш завантажених у Західній Африці. Компанія China Harbor Engineering Co. не лише спроектувала та побудувала порт із фінансуванням від Банку розвитку Китаю, але й отримала 54% фінансової частки та 16-річну оренду на управління об'єктом. Це дає китайській стороні контроль над розподілом причалів, правом прийому суден та можливість надавати преференції власним перевізникам.
Експерти також висловлюють занепокоєння щодо можливого використання комерційних портів для військових цілей. Такий прецедент уже існує: у 2017 році Китай відкрив свою першу закордонну військову базу в Доралеху (Джибуті) після будівництва там порту китайською компанією. База розташована в стратегічно важливому регіоні між Суецьким каналом і протокою Баб-ель-Мандеб, через який проходить понад чверть світового судноплавства.
Нантулья виділяє шість африканських портів, які через свої конструктивні особливості потенційно придатні для військового використання: Луанда (Ангола), Момбаса (Кенія), Волфіш-Бей (Намібія), Леккі (Нігерія), Вікторія (Сейшельські острови) та Дар-ес-Салам (Танзанія).
Залежність африканських країн від китайської портової інфраструктури для ведення зовнішньої торгівлі може зробити їх менш схильними до протистояння політиці Пекіна. "Дивлячись у майбутнє, можна очікувати, що Китай прагнутиме збільшити свою роль у будівництві африканських портів для розширення свого володіння та оперативного контролю в напрямку китайських комерційних, економічних та військових цілей", – підсумовує дослідник.