Війна в Україні залишається у стані пату, але головні події розгортаються не на полі бою, а в кабінетах Брюсселя та Вашингтона. Ключовою новиною останніх тижнів стали не чутки про мирні переговори, а рішення Європи виділити Києву 105 мільярдів доларів (90 млрд євро) на два роки.
Як передає "Хвиля", про це пише член редакційної колегії The Wall Street Journal Холман В. Дженкінс-молодший.
На думку оглядача, цей фінансовий транш знімає невизначеність щодо стійкості України та повністю ламає оптимістичний графік, який вибудував для себе Володимир Путін. Фінансування стало ознакою "стратегічної зрілості" Європи - найкращим сигналом з часів вступу Фінляндії та Швеції до НАТО.
Цього тижня також були прояви слабкості з боку Путіна, зокрема публічна зустріч із його військовими командувачами, на якій він отримав перебільшені заяви про їхні успіхи на місцях та неминучий військовий крах України.
Як зазначається, це сталося на тлі того, як міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров поширював історію про нібито підступну атаку 91 українського дрона на не надто таємну резиденцію Путіна між Санкт-Петербургом і Москвою. Неважливо, що ця історія не підтверджена доказами чи свідками.
"Відомо, що Лавров протягом багатьох років прагнув залишити посаду, щоб насолоджуватися неймовірно багатим життям на пенсії та своєю нібито колекцією нерухомості за кордоном. Але Путін не дозволяє йому піти, хоча світ уже зрозумів, що він є лише хлопчиком на побігеньках, якого більше не консультують щодо планів та рішень Путіна", - йдеться у статті.
Роль Дональда Трампа у цій конфігурації залишається вирішальною, але двозначною. Він позиціонує себе як нейтральний посередник, хоча його адміністрація продовжує передавати Україні розвіддані та зброю через європейських партнерів. Журналіст порівнює Трампа з Річардом Ніксоном: він побоюється брати на себе відповідальність за успадковану війну, щоб не стати мішенню для критики.
За словами автора статті, Путін це приймає. Продовження підтримки розвідки Сполучених Штатів, можливо, не афішується, але й не приховується. Зброя США все ще надходить, хоч і через Європу. Таким чином, авторитет Трампа офіційно не пов'язаний із жодним конкретним результатом, крім "миру". Однак глава Білого дому поводиться так, ніби нейтралізована Україна не відповідатиме його інтересам чи інтересам Америки.
Насправді Трамп, як і будь-який політик, обережно просувається вперед, зважуючи свої численні суперечливі інтереси. Наразі це унеможливлює досягнення справжнього миру, оскільки виключає можливість використання "батога" для зміни розрахунків пана Путіна.
Критики Трампа очікують, що рано чи пізно він виявиться втягнутим у свою власну війну. Йому доведеться піти на ескалацію проти Путіна. І хоча Трамп, швидше за все, вийде переможцем, це стане для нього політичною пасткою: він втратить частину свого базового електорату (MAGA), але при цьому не заслужить схвалення демократів та старих республіканців, які й так вимагали від нього жорстких заходів.
Автор проводить паралель із Річардом Ніксоном: якщо Трамп візьме на себе відповідальність за війну, що дісталася йому у спадок, він отримає весь шквал критики від тих, хто цю війну й розпочав. Поки він не зважиться на цей крок, конфлікт залишиться у глухому куті, а Путін шукатиме способів замаскувати стратегічні невдачі під перемогу.
Тарифи на газ у січні: "Нафтогаз" та інші компанії показали нові ціни
Виїзд чоловіків за кордон з 1 січня: кому дозволять відрядження на 60 днів
В Україні обмежили вік водіїв: кому доведеться "попрощатися" з кермом
Через два тижні стане обов’язковим: в Україні введуть нове правило
"Поразка України неприпустима для НАТО та Європи. Європейський Союз поки відклав сумнівну ідею використовувати заморожені активи Росії - ідею, яка була безглуздою, бо Європа досить багата, щоб підтримувати Україну та одночасно зберігати заморожені активи Росії. Але Європі завжди важко рішуче діяти у межах власних стратегічних інтересів", - пише він.
Холман зазначає, що США та Європа могли б робити більше для скорочення життєво важливих доходів Росії від енергоносіїв, але вони досягають успіхів, і це починає давати результати, чому сприяють атаки України на російські нафтопереробні заводи та флот танкерів у Чорному морі.
У цій неясній ситуації інтерес Китаю до війни є важливим і складним. Пекін побоюється прецеденту поразки та повалення Путіна, але також бачить багато переваг у повільному розпаді Росії.
У підсумку все залежить від Трампа. Зараз йому невигідно втручатися, але у другій половині терміну, особливо після проміжних виборів та послаблення впливу всередині США, він може змінити тактику. Трамп любить приєднуватися до переможців, тому успіхи України можуть спонукати його втрутитися, щоб приписати фінальні заслуги собі.
"Трамп вже поводиться як президент, який бачить у зовнішній політиці можливості для впливу, коли його внутрішня позиція слабшає. Не виключено, що він по-новому оцінить ситуацію в Україні, особливо після проміжних виборів наступного року, адже його приваблюють команди, які вже досягають успіху та мобілізують ресурси самостійно, щоб він міг втрутитися та отримати заслуги за їхні досягнення", - додав автор статті.
Раніше Зеленський висловився про можливість розміщення американських військ в Україні.