Блогер і мандрівник Андрій Криндушкін, який роками живе за кордоном, в ефірі з політологом Юрієм Романенком розповів про психологічний злам, що стався з ним в еміграції.
За його словами, справжня свобода прийшла до нього лише тоді, коли він перестав виправдовуватися і прийняв нав'язані суспільством ярлики.
Криндушкін зазначив, що переломним моментом став 2012 рік, коли на його адресу посипалися перші серйозні звинувачення. Замість боротьби за репутацію, він вирішив погодитися з будь-якими характеристиками.
"Я десь з 2012 року приміряв на себе цю роль про те, що я негідник, шахрай, там мене всі сутенером називають... Я не виправдовуюся для цього... Але коли ти приміряєш на себе всі ці ярлики, ось у цей момент у тебе в еміграції щось ламається", — розповів гість ефіру.
За словами блогера, еміграція, особливо вимушена, ставить людину перед фактом повної соціальної ізоляції. Саме усвідомлення того, що втрачати більше нічого, дало поштовх до нового сприйняття реальності.
"Ти розумієш, що в тебе більше немає друзів, нікого. Тобто ти один. Ну яка різниця, що ти будеш негідник, шахрай для всіх? І ти починаєш жити... Ти починаєш уже якось, знаєш, напевно, себе чути більше", — пояснив Криндушкін.
Андрій Криндушкін підкреслив, що "кайф" від життя в Азії чи Африці починається з моменту прийняття своєї відчуженості від соціуму.
"Ось з цього моменту, напевно, я зрозумів, що ти в цьому світі викинутий... Тебе будуть хтось ненавидіти, хейтити, критикувати, а тобі... а тобі вже немає ніякого сенсу їх чистити, ніякі провокації. Ось, напевно, з цього моменту і починається кайф", — підсумував він.
Юрій Романенко, коментуючи слова гостя, назвав цей стан "усвідомленням внутрішньої свободи", коли старі соціальні рамки розсипаються, і людина вчиться виживати в "інших соціальних зграях".