Хвиля новин про нібито термінову та обов'язкову реєстрацію домашніх тварин, що прокотилася українським інфопростором, викликала чимало запитань та занепокоєння серед власників собак та котів. Багатьох лякає перспектива штрафів за відсутність реєстрації.

Експерт Сергій Коробкін у своєму нещодавньому відеоаналізі розібрався в хитросплетіннях законодавства, виявивши як реальні підстави для занепокоєння, так і певні міфи.

"Прямого закону, що зобов'язує реєструвати домашніх тварин, наразі немає, і на державному рівні це питання належним чином не врегульовано," – зазначає пан Коробкін. Він пояснює, що хоча існує Закон "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" від 2009 року, його дія переважно поширюється на суб'єктів господарювання, що займаються розведенням, продажем, забоєм тварин, або організовують виставки. "Але ми говоримо про домашніх тварин, як зазвичай, коти чи собаки, яких тримають вдома, і це зовсім інша історія," – підкреслює експерт.

Штрафи: реальність чи загроза?

Попри відсутність єдиного всеосяжного закону, підстави для штрафів все ж існують. Сергій Коробкін посилається на статтю 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з нею, власника собаки чи кота можуть оштрафувати за:

  • Утримання тварин у місцях, де це заборонено.

  • Відсутність реєстрації собаки (саме цей пункт викликав найбільший резонанс).

  • Приведення тварин у громадські місця.

  • Вигулювання собак у невідведених для цього місцях.

  • Вигулювання собаки без повідка та намордника (з певними винятками для порід).

  • Неприбирання екскрементів за твариною у громадських місцях (за винятком спеціально відведених зон).

Розміри штрафів варіюються:

"Цікаво, що навіть за дрібні правопорушення інколи існують доволі вагомі покарання. А от якщо хтось обікрав державу на сотні чи навіть мільярди гривень, то можна сплатити штраф і офіційно відкупитися від тюрми," – іронічно зауважує Коробкін.

Протоколи про адмінпорушення зазвичай складає поліція, але в деяких випадках це можуть робити й уповноважені представники органів місцевого самоврядування.

Київський прецедент та роль місцевої влади

Сергій Коробкін зазначає, що правила реєстрації та обліку домашніх тварин встановлюються переважно органами місцевого самоврядування. "І тут, як завжди, в кожному регіоні свої правила," – каже він. Саме цим пояснюється новина про те, що з 12 травня 2025 року в Києві зареєструвати собаку або кота можна в ЦНАПах (Центрах надання адміністративних послуг). Насправді, правила реєстрації тварин у столиці діють ще з 2007 року, але тепер процедуру спростили, хоча й зробили платною – 210 грн. Для реєстрації в ЦНАПі власнику потрібні паспорт, ідентифікаційний код, ветеринарний паспорт тварини (за наявності) та підтвердження чіпування. Після реєстрації тварині присвоюється унікальний номер, а власнику видається реєстраційне посвідчення.

Директор КП "Київська міська лікарня ветеринарної медицини" Сергій Сабуров пояснив доцільність реєстрації так: "Наразі реєстрація є обов’язковою для всіх собак, а для котів – за бажанням власника. Насамперед це питання безпеки, адже в разі втечі тварини наявність реєстраційних даних значно підвищує шанси оперативного повернення її додому. Водночас актуальна інформація про кількість домашніх тварин у місті дасть змогу більш ефективно планувати розвиток міської інфраструктури та сприятиме дотриманню ветеринарно-санітарних норм".

Однак, за інформацією Коробкіна, на практиці київські ЦНАПи не завжди обізнані про терміни обов'язкової реєстрації та не займаються накладанням штрафів, оскільки це не входить до їхніх повноважень. "Тож принаймні наразі це більше виглядає як рекомендація," – робить висновок експерт щодо столичної ініціативи.

Єдиний державний реєстр: крок до євроінтеграції чи підготовка до податків?

Минулого, 2024 року, в Україні було створено Єдиний державний реєстр домашніх тварин. Його мета – контроль за здоров'ям та вакцинацією тварин, зменшення ризику епідемій (наприклад, сказу) та спрощення пошуку загублених улюбленців. Раніше доступ до реєстру мали лише ветеринарні лікарі, тепер же платформа збирає інформацію про кличку, опис, вакцинацію та контактні дані власників. Анонсовано також створення в майбутньому цифрового ветеринарного паспорта в застосунку "Дія", що має полегшити подорожі з тваринами.

"Створення реєстру пояснюється насамперед тим, що це наближає Україну до вимог європейського законодавства, і плюси в ньому дійсно є," – визнає Коробкін. Проте він висловлює припущення: "Але на мою думку, тут є якісь приховані наміри – знати про кількість домашніх тварин та їх власників, надавати доступ до цієї інформації приватним ветклінікам, а можливо і мати статистику, щоб порахувати, як можна на цьому ще заробити та якнайшвидше запровадити податок на тварин."

Наразі Єдиний державний реєстр функціонує скоріше в експериментальному режимі, а реєстрація в ньому є добровільною, тому штрафів для власників за невнесення даних поки не передбачено.

Висновки

Підсумовуючи, Сергій Коробкін наголошує: "З одного боку, Кодекс про адмінправопорушення передбачає штрафи за незареєстрованого собаку. Але з іншого боку, повноцінного закону про обов'язкову реєстрацію домашніх тварин на сьогодні не існує. І фактично це ніхто належним чином не контролює." Він закликає власників тварин бути свідомими та, для власної зручності, дотримуватися правил поводження з улюбленцями, реєструвати їх та оформлювати ветеринарні паспорти. "Але розслаблятися не варто. Зміни в законодавстві в цьому питанні, вочевидь, ще будуть," – попереджає експерт. Власникам тварин в інших містах, окрім Києва, пан Коробкін радить уточнювати правила реєстрації в місцевих органах самоврядування.