В Україні зберігається фрагментованість управління міграційними процесами, а відсутність цілісної та узгодженої державної стратегії заважає ефективно використовувати потенціал людського капіталу.
Такі висновки зробили експерти під час круглого столу в Укрінформі, присвяченого презентації дослідження "Оцінка стану реалізації чинної міграційної політики України".
Зокрема, серед основних проблем учасники круглого столу виділили відсутність пріоритету міграційної теми у державному управлінні, надмірну зарегульованість законодавства та зовнішній тиск при ухваленні рішень, зокрема з боку ЄС. Експерти наголосили на необхідності ухвалення Стратегії державної міграційної політики, яка б забезпечила інтеграцію рішень між секторами та відповідала сучасним викликам.
Завідувач сектору міграційних досліджень Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Олексій Позняк закцентував на питанні координації між відомствами та розробки комплексної стратегії. Він зауважив, що механізми координації діяльності центральних органів виконавчої влади у сфері регулювання міграцій включають обмін статистичною та аналітичною інформацією, діяльність у складі міжвідомчих робочих груп.
"Попри формування під егідою Державної міграційної служби Координаційного центру зі співробітництва з Європейською міграційною мережею, видається доцільним створити постановою Кабінету міністрів України міжвідомчий консультативно-дорадчий орган з питань міграції та діаспори на чолі з одним з віцепрем’єр-міністрів", - додав Позняк
Водночас міграційна політика України має бути інтегрована та узгоджена з іншими стратегічними напрямами розвитку країни. За словами декана економіко-правового факультету Маріупольського державного університету (м. Київ) Світлани Калініної, міграційна політика є похідною і повинна відповідати довгостроковим інтересам держави. Вона навела приклади країн, таких як Канада, США, Австралія, Нова Зеландія, які зробили залучення кваліфікованої робочої сили основою своєї стратегії економічного розвитку, формуючи преференції для певних категорій іммігрантів – вчених, викладачів, інженерів, лікарів тощо.
"Шляхом залучення кваліфікованих мігрантів йдуть і інші розвинуті країни, вирішуючи питання трудоресурсного забезпечення своїх економік. Для формування дієвої міграційної політики України, перш за все, слід здійснити розробку нової економічної моделі, орієнтованої на кардинальне зростання продуктивності праці як основи конкурентоспроможності національної економіки, що потребуватиме відповідних змін політики зайнятості, забезпечення реалізації освітнього потенціалу, професійної самореалізації", – запевнила Калініна.
Експерти зійшлись на тому, що дефіцит кадрів, міграція та демографічний спад вимагають як координації всередині країни, так і міжнародного партнерства та інтеграції міграційної політики в загальну економічну стратегію України.
Учасники круглого столу закликали до створення привабливих умов для повернення українців з-за кордону, залучення діаспори до відбудови країни та спрощення процедур для іноземних фахівців, яких потребує український ринок праці. Підсумовуючи, вони погодились, що оновлення міграційної політики має стати одним із пріоритетів держави для збереження людського капіталу, відновлення економіки та забезпечення демографічної стійкості.