Сталo відомо, що з озброєнь КНДР вже передала країні-агресору Росії для війни проти України і що залишилось "в запасі".
Як передає "Хвиля", про це йдеться в матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
Російські пропагандисти останнім часом усе активніше демонструють новинки північнокорейського озброєння, які з’явилися на озброєнні РОВ. Окрім уже відомих 170-мм самохідних артилерійських установок Koksan і 240-мм реактивних систем залпового вогню М1991, з’явилися й інші зразки військової техніки, включаючи міномети та компактні ракетні комплекси.
Серед нових типів озброєння, які все частіше з’являються в публікаціях російських військових каналів і Z-блогерів, можна виділити 60-мм міномет (копія китайського Type 63) і 140-мм міномет. Також була продемонстрована компактна 107-мм реактивна система Type 75. Російська армія почала отримувати копії 122-мм корпусної гармати Д-74. У Курській області було підтверджено факт використання зенітно-ракетного комплексу малої дальності Pongae M-2020, який є аналогом російського "Тор-М2".
Аналіз поставленого озброєння показує, що Північна Корея передає Росії переважно артилерійські системи – як ствольні, так і реактивні. Це свідчить про виснаження російських арсеналів на військових складах і базах після трьох з половиною років інтенсивних бойових дій в Україні. Однак більшість поставлених артилерійських систем мають нестандартні для Росії калібри, що означає неможливість виробництва відповідних боєприпасів на російських заводах.
Серед усіх перелічених зразків лише копія Д-74 використовує звичний для Росії 122-мм калібр. Таким чином, КНДР постачає озброєння, яке робить російські війська критично залежними від північнокорейських боєприпасів. Фактично, Кім Чен Ин створює для Путіна серйозну залежність від північнокорейських військових поставок.
170-мм САУ Koksan
"Поява цієї специфічної для Росії самохідної артилерійської установки одразу наштовхнула на думку про спробу РОВ компенсувати критичну нестачу у військах 203-мм САУ 2С7 "Піон". Окупанти тривалий час намагалися застосовувати їх у форматі контрбатарейної боротьби з західними далекобійними артилерійськими системами і, цілком прогнозовано, програли це протистояння. Втрати САУ 2С7 "Піон" для РОВ виявилися не лише великими, а й незворотними, а тому у КНДР і було запрошено якийсь далекобійний аналог або альтернативу. І Пхеньян відповів наданням артилерійської системи специфічного калібру, який у Росії не виробляється", – йдеться у статті.
Як зазначається, на сьогодні північнокорейські 170-мм САУ M1989 Koksan переважно застосовуються на Лиманському напрямку. Вже відомо про їхні недоліки у вигляді невідповідності офіційним ТТХ дальності стрільби, що не перевищує 30 км, що не дозволяє тримати їх поза зоною ризику ураження, а також про низьку скорострільність. При цьому снаряд 170 мм виявився не потужнішим за 152-мм, а два провідні пояски по корпусу натякають на підвищений тиск і зношування унікальних для РОВ стволів. Тобто КНДР не лише посадила РФ на боєприпасну "голку", а й поставила у залежність у питаннях обслуговування переданої техніки.
240-мм РСЗВ М1991
Перше підтвердження передачі 240-мм реактивних установок М1985/1991 у Росію відноситься до листопада 2024 року. Калібр цього озброєння досить нетиповий для російської армії, яка розраховувала поповнити великі втрати традиційних систем залпового вогню: 122-мм "Град", 220-мм "Ураган" і 300-мм "Смерч", але натомість отримала зовсім іншу зброю.
Згідно з даними української військової розвідки, Північна Корея передала Росії приблизно 120 одиниць 240-мм РСЗВ М1985/1991. Однак на полі бою ці системи поки що використовуються значно рідше порівняно з 170-мм самохідними установками.
Пенсія у чверть мільйона: ПФУ показав найбагатшого пенсіонера України
До 3100 гривень: як українцям отримати разову виплату до Дня Незалежності
Українці масово відмовляються від готівкових доларів та євро: що тепер скуповують
Українцям доведеться обміняти паспорти у 2025 році: кому потрібно зробити це терміново
Причини такого обмеженого застосування поки що залишаються незрозумілими, але ця незвична реактивна система неминуче все частіше з’являтиметься в зоні конфлікту. Це зумовлено тим, що російські війська зазнають не просто значних, а критичних безповоротних втрат радянських запасів реактивних систем залпового вогню, що робить використання північнокорейських аналогів практично неминучим.
60-мм міномет
У червні з’явилися перші верифіковані дані про наявність у російських окупаційних військ північнокорейських мінометів специфічного калібру 60 мм. Ці міномети є точною копією китайського ротного міномета Type 63.
"Придбання для РОВ хоч і специфічне, але дуже корисне, адже 60-мм міномет незамінний як при штурмових, так і при оборонних діях, не кажучи вже про його високу роль у диверсійній і рейдовій діяльності малими групами, оскільки надає їм додаткові можливості для вогневого ураження противника. Північнокорейські війська, що прибули у 2024 році до Росії воювати проти України, не мали в комплектації підрозділів техніки, але привезли з собою саме 60-мм міномети. І, судячи з усього, командування РОВ належно оцінило важливість цього засобу ураження на озброєнні малих груп рівня взвод – рота", – пояснює автор статті.
140-мм міномет
Цей міномет, як і багато інших зразків північнокорейського озброєння, має китайське походження. У 1960-х роках китайська армія шукала міномет з характеристиками, що перевищують 120-мм, але стандартний 160-мм калібр не підходив через фізичні обмеження китайських військовослужбовців за вагою. У результаті був створений 140-мм Type-76.
Гармата мала масу трохи менше тонни, снаряд важив 29 кілограмів, максимальна дальність стрільби сягала 9,6 кілометра при темпі вогню 8 пострілів на хвилину.
Однак у китайських збройних силах (НОАК) цей міномет широкого розповсюдження не отримав, зате ним зацікавилися у Корейській народній армії та прийняли на озброєння, хоча й з дещо зниженими технічними характеристиками. Наприклад, дальність стрільби північнокорейської версії становить 8 кілометрів згідно з офіційними даними, хоча реальні показники можуть бути ще скромнішими.
Попри це, 140-мм міномети є значним посиленням батальйонної артилерії. За вмілого використання ці важкі системи здатні створити серйозну загрозу для передових позицій противника, особливо зважаючи на їх відносно компактну зону ураження.
107-мм РСЗВ
Це вкрай специфічний засіб для російських окупаційних військ, хоча на озброєнні Сил оборони України застосовуються аналогічні західні зразки, але, на жаль, не в тій кількості, в якій хотілося б.
"На перший погляд система в умовах сучасного бою малоефективна, але це тільки на перший погляд. За грамотного застосування залп дванадцятьма реактивними снарядами всього за 10 секунд на дальність у 8–9 кілометрів – це серйозна підтримка будь-якого штурму. Що я маю на увазі під словом "грамотне", пояснювати не стану з цілком об’єктивних і зрозумілих причин. Система має як засоби ураження осколково-фугасний снаряд і касетний, що не втрачає актуальності для ураження живої сили на площі", – йдеться у матеріалі.
ЗРК Pongae M-2020
Зенітно-ракетна система Pongae M-2020 є північнокорейською копією російського "Тор-М2". Про передачу цих комплексів Росії раніше не повідомлялося, однак у січні 2025 року один із них був зафіксований у Курській області. Щоправда, "верифікація" відбулася вельми незвичним способом – російський оператор FPV-дрону знищив установку, помилково прийнявши її за українську зенітну систему.
Поява цього комплексу вказує на гостру нестачу у російських військ засобів протиповітряної оборони всіх рівнів, особливо ближнього радіусу дії.
Варто зазначити, що саме системи ППО стали першою категорією озброєнь російської армії, втрати яких не вдається компенсувати протягом місяця. Ситуація з цими засобами у Росії наближається до критичної, зважаючи на їхню високу затребуваність.
Д-74
Єдина серед поставлених зразків 122-мм корпусна гармата Д-74, сумісна за калібром з російською номенклатурою, була виявлена у російських військ у січні поточного року.
Цю гармату розробляли в СРСР з 1947 по 1950 рік, але з 1960-х років її почали виводити зі складу радянських військ і передавати на експорт. У підсумку виробництво цих гармат у Союзі було зупинено, а в арсеналах їх залишилося відносно небагато. Проте зброя справила гарне враження на північнокорейських військових, і в КНДР було налагоджено власне виробництво.
У результаті Корейська народна армія отримала значний парк аналогів Д-74, проводячи навіть експерименти з установкою гармат на мобільні платформи тягачів АТС-59 і танків Т-62, а також розробивши широкий асортимент боєприпасів.
У російських військ ця гармата була помічена у комплекті з північнокорейськими снарядами ОФ-472.
Заявлена дальність стрільби Д-74 становить 20 кілометрів, однак чи відповідає північнокорейська копія радянським технічним характеристикам – питання спірне, скоріш за все, показники дещо нижчі.
"Як бачимо, в Росію зараз надходить дуже багато специфічного озброєння з КНДР, при тому що техніка з "рідними" калібрами не так часто верифікується в Росії. Це означає, що, безумовно, Кім Чен Ин ставить РФ у кардинальну залежність від північнокорейського ВПК, але в якийсь момент він буде змушений перейти й до передачі іншої номенклатури, менш специфічної для РОВ. І це викликає в середньостроковій перспективі не менше занепокоєння, ніж той різноманітний екзотичний північнокорейський звіринець, який зараз ми можемо спостерігати на озброєнні російських окупантів. Важливо зазначити й те, що ми поки не бачимо на озброєнні РОВ північнокорейських основних бойових танків і ББМ, що може свідчити про їхню появу найближчим часом – з огляду на гострий дефіцит танків і бронетехніки в російських військах", – резюмував автор статті.
Нагадаємо, Україна розпочала безжальне полювання на російську авіацію.