Житлова реформа 2015 року, запроваджена за участі іноземних експертів та українських активістів, з часом виявилася неуспішною та формальною. Про це заявив голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко, підбиваючи підсумки десятиріччя змін у сфері житлового управління.
За словами експерта, ухвалення Закону №417 “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” мало б започаткувати нову модель, за якої власниками житла ставали самі мешканці, створюючи ОСББ та беручи на себе відповідальність за стан і модернізацію будинків. Водночас, місцеві органи влади отримали вказівку терміново списати житловий фонд зі свого балансу — фактично без визначеного механізму передачі та без зобов’язань щодо фінансування капремонтів.
“З закону про ОСББ було вилучено норму про відповідальність колишнього власника за організацію першого капітального ремонту. Це зробило старт об’єднань вразливим ще на початку”, — зазначає Попенко. Крім того, держава та органи місцевого самоврядування не передбачили жодної участі у співфінансуванні або підтримці реформи на етапі впровадження.
За задумом, у кожному будинку мали з'явитися ефективні співвласники, які б самостійно модернізували житло, залучали енергетичні програми та управляли через загальні збори. На практиці цього не сталося. Через 10 років після запуску реформи лише близько 25% будинків в Україні мають зареєстровані ОСББ, у Києві ця цифра — ще нижча, на рівні 10%. “При всій повазі до голів ОСББ, які взяли на себе тягар відповідальності, називати їх ефективними власниками я не можу”, — визнає Попенко.
Замість очікуваного прориву у сфері житлового господарства країна отримала хронічне старіння житлового фонду, відсутність системної модернізації та повну залежність від муніципальних програм. Фонд енергоефективності, за словами фахівця, став інструментом підтримки для поодиноких ініціатив, а не масової реконструкції. Переважна більшість багатоквартирних будинків залишаються без технічної бази, без енергомодернізації і без готовності до “ринкових тарифів”.
“Європейські партнери вважають, що все вже вирішено. Але визнавати помилку їм складно, бо це означає визнати марну витрату часу і грошей”, — констатує експерт. Водночас, українська влада, за його словами, уникає обговорення проблеми та робить вигляд, що ситуація врегулюється самостійно. Проте, реальність свідчить про інше — житловий фонд старіє, управління відсутнє, а відповідь на питання “що робити далі” так і не сформульована.