Росія ще сім років тому висловлювала готовність надати США повну свободу дій у Венесуелі. Натомість Кремль вимагав від Вашингтона не втручатися у його дії в Україні.

Про це пише The New York Times, посилаючись на свідчення у Конгресі США колишньої радниці з питань Росії та Європи в Раді нацбезпеки Фіони Гілл.

За її словами, Москва активно просувала цю ідею через своїх коментаторів та медіа, намагаючись нав'язати Вашингтону своєрідний обмін сферами впливу.

"Росіяни дуже чітко давали зрозуміти, що хочуть укласти якийсь дивний бартер між Венесуелою та Україною", - заявила Гілл під час слухань ще у жовтні 2019 року. Це відбувалося більш ніж за два роки до початку повномасштабного вторгнення РФ.

Суть пропозиції Кремля зводилася до примітивного поділу світу на "задвірки" великих держав.

"Ви хочете, щоб ми забралися з вашого подвір'я, - так вони це формулювали. - Але ж і ви перебуваєте на нашому подвір'ї в Україні", - переказала логіку росіян експосадовиця.

Гілл зазначила, що особисто їздила до Москви, аби відкинути цю ідею.

Видання зауважує, що згадки про ту неформальну пропозицію знову стали актуальними на тлі загострення між Вашингтоном і Каракасом. Росія перекинула до Венесуели близько 100 військових та озброєння для підтримки режиму Ніколаса Мадуро. Його можливе падіння стало б черговим ударом по союзниках Москви - особливо після того, як трохи більше ніж рік тому був повалений президент Сирії Башар Асад.

США и Россия. Кулак
Фото: Depositphotos.com

Зараз Кремль намагається балансувати: не йти на поступки щодо України, де адміністрація Дональда Трампа прагне просунути мирні переговори, але й не псувати відносини з Білим домом остаточно.

Тим часом Дмитро Медведєв, намагаючись "зберегти обличчя" на тлі блискучої операції США у Венесуелі, поспішив знайти у цій ситуації вигоду для Москви. Колишній президент РФ спробував подати порушення міжнародного права як карт-бланш для Кремля, заявивши, що тепер у Вашингтона "немає навіть формальних підстав дорікати" Росії. Фактично він звів усю сучасну геополітику до права грубої сили, цинічно резюмувавши: "Закон сильнішого явно сильніший за звичайну справедливість".